PinchukArtCentre
Літери про мистецтво
Від «К» до «О»
Колаж
Концептуальне мистецтво
Колекція
Критика
Куратор
Копія
КОЛАЖ
Колаж є художнім способом поєднання різноманітних матеріалів. Дана техніка полягає у наклеюванні фрагментів паперу чи іншого матеріалу на поверхню. Колаж створюється з фрагментів живопису, малюнків, фотографій, газет та тривимірних елементів. Роботу створену в такій техніці також називають колажем.

У мистецтві до колажу активно зверталися футуристи, кубісти та дадаїсти, а саме раніше згадувані Пабло Пікассо, Жорж Брак та Курт Швіттерс. Сучасні художники Яйої Кусама, Джеф Кунс, Річард Прінс також використовують у своїх роботах техніку колажу. З розвитком технічних медіа у мистецтві стають популярними фотоколаж та відеоколаж.
КОНЦЕПТУАЛЬНЕ МИСТЕЦТВО
Концептуальне мистецтво, або концептуалізм - напрям сучасного мистецтва, у якому найважливішими аспектами твору є ідея або концепція. Термін «концептуальне мистецтво» виник у 1960-х, а в його основу було покладено поняття "concept", тобто ідея, підхід. За словами одного із засновників концептуального мистецтва американського художника Сола Левітта, у процесі створення роботи "всі плани та рішення приймаються завчасно, а виконання є лише формальністю".

Центральним мотивом звернення до напрямку концептуального мистецтва є дослідження явищ та процесів - концептуалісти використовують не тільки візуальні образи, а й вербальні, інтегруючи слова та тексти у свої роботи.

Основними представниками концептуального мистецтва є Йозеф Бойс, Джозеф Кошут, Ів Кляйн. В Україні напрямок концептуалізму якнайкраще можна проілюструвати художніми експериментами одеських авторів, розпочатими у 1982 році як альтернатива традиційним напрямкам на кшталт соціального реалізму. Практики художників Леоніда Войцехова, Юрія Лейдермана, Сергія Ануфрієва стали основою одеського концептуалізму, який багато в чому опирався на досвід "Московської концептуальної школи".
КОЛЕКЦІЯ
Колекція є сукупністю цінних творів мистецтва, що знаходяться у власності музея, приватних осіб, галеристів чи колекціонерів.

Фонди багатьох класичних музеїв починалися саме з приватних колекцій. Наприклад, один з найвизначніших музеїв європейського образотворчого мистецтва у Флоренції — Галерея Уффіці, побудований у 1581 році — зберігав колекцію Козімо Медічі, відомого патрона мистецтв та неофіційного правителя Флоренції.

На даний момент одна з найбільших мистецьких колекції належить Лувру, а найактивнішим приватним колекціонером вважається французький бізнесмен Франсуа Піно, колекція якого налічує більше 2000 творів мистецтв, серед яких роботи Піта Мондріана, Пабло Пікассо, Деміена Хьорста та Джеффа Кунса.
КРИТИКА
Виникнення терміну пов'язують з давньогрецьким поняттям kritike techne, тобто мистецтво судження. Робота французького мислителя та енциклопедиста Дені Дідро "Салон 1765 року" стала одним з перших прикладів мистецької критики. Першим арт-критиком у сучасному розумінні можна вважати Джона Раскіна, який сприяв становленню та визнанню прерафаелітів, критикував класицизм і заново відкрив готику забуту з часів Ренесансу.

На художню критику ХХ століття суттєво вплинула соціально-критична теорія представників Франкфуртської Школи, які розглядали мистецький твір, його створення і існування, як обумовлений економічними та ідеологічними відносинами.
КУРАТОР
Куратор — людина, чия робота полягає в організації виставок. Куратор може працювати інституційно або ж незалежно. Одним із найвідоміших незалежних кураторів вважається швейцарець Харольд Зеєман, який працював над Венеційською бієнале у 1999 і 2001 роках.

Своєю діяльністю Харольд Зеєман розширив коло функцій та підходів куратора, практикуючи виставки у індустріальних приміщеннях, дискусії стосовно представлених робіт, створення агенції з організації проектів, роботу з приватними спонсорами в контексті реалізації художніх заходів за межами традиційних інституцій.

Сьогодні функції куратора полягають у формуванні теми, концепції виставки та виборі робіт художників. Працюючи в межах певної інституції або поза нею, куратор виконує функцію інституційної критики, оскільки саме він є посередником між художником та глядачем.
КОПІЯ
Копія (підробка, репліка, тираж) є відтворенням чогось на основі оригіналу. У мистецтві копія є відтворенням предмету мистецтва. Причини відтворення можуть бути різні: від наміру створення підробки до бажання автора вдосконалити роботу або збільшити її тираж.

У даному значенні близьким до копії є поняття репліки - авторське повторення роботи з певними відмінностями у деталях. У класичному мистецтві створення копії слугувало підтвердженням майстерності художника та активно практикувалось у академічній освіті.

Для сучасного мистецтва поняття копії є досить умовним, оскільки однією з художніх стратегій є апропріація, тобто запозичення певних елементів або всього вже існуючого твору, задля підкреслення певних смислів нової роботи або переосмислення попередньої.
ЛГБТ-арт
Лівий (дискурс/художник)
ЛГБТ-арт
Мистецтво, що розкриває проблему дискримінації сексуальних меншин, часто по формі близьке до активізму. Традиційно належить до лівого дискурсу. Символами ЛГБТ-спільноти є райдужний прапор та рожевий трикутник. До ЛГБТ-художників можна віднести Кіта Харінга, Девіда Уожнароуікса, Ґрена Фьюрі, Карлоса Мотту проект якого нещодавно було показано в PinchukArtCentre.
ЛІВИЙ (дискурс/художник)
Політичний термін, який об'єднує в собі всі ідеології та рухи, які виступають за соціальну рівність. Протиставляється правому дискурсу, що навпаки підтримує поділ соціуму на класи. До лівого дискурсу належать також усі форми боротьби за рівність — фемінізм, ЛГБТКІ, космополітизм, анархізм, та, навіть, діяльність зелених партій. У 2003 році у Росії була заснована творча платформа під назвою "Що робити", яка об'єднує лівих художників та активістів. У 2013 році в лондонській галереї Tate була відкрита перша масштабна виставка "Мистецтво, що повертає ліворуч", де були показані твори створені під впливом лівих рухів починаючи з 1789 до 2013 року. На виставці були представлені роботи Жака-Луї Давида, Ель Лисицького, Олександра Родченка, груп IRWIN, Guerrilla Girls.
Музей
Мінімалізм
Медіа
Медіатор
Маніфест
Модернізм
МУЗЕЙ
Музей - заклад, основні функції якого зводяться до зберігання об'єктів історичного та культурного значення, а також їх представлення широкій аудиторії. Менш помітними, та не менш важливими функціями музею є науково-дослідницька, культурно-освітня та реставраційна діяльності.

Історія музею мистецтв у сучасному розумінні починається після Великої французької революції - відкриттям Лувру для широкого загалу. Після цього розвиток музею пройшов складний шлях трансформацій: від забезпечення зберігання колекції, до її критичного осмислення та інтегрування у різні контексти. І якщо раніше музейне зібрання асоціювали з поняттям канону, то сьогодні музей може бути експериментальним майданчиком для для будь-яких художніх практик. В основі такого експериментування — дослідження мистецтва, соціальних та політичних площин в інституційному контексті. Такі трансформації розуміння сучасного музею та його функцій є заслугою дослідницької критики, практики спрямованої на досягнення якісних змін у роботі художніх закладів.
МІНІМАЛІЗМ
Мінімалізм — напрям у мистецтві, що з'явився у 1960-х у Америці, та характеризується спрощеністю візуальної мови, геометричністю форм, монохромністю кольорів і безпредметністю зображуваного. Мінімалізм є напрямком абстрактного мистецтва, в якому домінує формальна складова над змістовною.

Основна ідея мінімалізму полягає у самодостатності мистецтва, засобами якого можна створювати реальність, а не імітувати вже існуючу. Мінімалізм пов'язаний з концептуальним мистецтвом, що передбачає форму як найкраще втілення ідеї та концепції. Основними представниками напрямку мінімалізму є Дональд Джад, Сол Левітт, Роберт Морріс, Френк Стела, роботи яких характеризуються загальністю форми, повторенням елементів і серійністю.

Сьогодні напрям мінімалізму є часто типовим для архітектури, дизайну та музики.
МЕДІА
Поняття медіа використовується для позначення художньої форми або матеріалу, з якого створена робота. Тож термін медіа можна застосувати говорячи про живопис, скульптуру, інсталяцію, відео, фото.
МЕДІАТОР
Медіатор — працівник музею, галереї, культурного центру або масштабної виставки мистецтва. Завдання медіатора — відповідати на питання відвідувачів, надавати інформацію про інституцію, виставку, роботи та художників, взаємодіяти з зацікавленими глядачами. Медіатор є посередником між інституцією, художником, твором та відвідувачем.
МАНІФЕСТ
Маніфест є публічною заявою, яка окреслює певні ідеологічні погляди та має програмний характер. У мистецтві найвідомішим маніфестом можна вважати "Маніфест сюрреалістів", написаний Андре Бретоном у 1924 році, в якому пояснювались принципи напрямку сюрреалізму та вплив дадаїзму на нього. Даний маніфест був написаний у тоні абсурдистського гумору, наголошуючи на нонконформістському характері даного мистецького руху.
МОДЕРНІЗМ
Модернізм — напрям у мистецтві, архітектурі та дизайні, який базувався на відкиданні поглядів минулого, орієнтуючись на майбутнє. Модернізм виник на межі ХХ століття та надалі знайшов своє продовження у імпресіонізмі, футуризмі, символізмі, експресіонізмі та сюрреалізмі. Основними принципами творчості модернізму було експериментування та інновації, елітарність, критична оцінка реальності, домінування форми над змістом. Знаковими літературними творами епохи модернізму, що ідейно та стилістично характеризують даний напрям, стали "Улліс" Джеймса Джойса, "У пошуках втраченого часу" Марселя Пруста, "Міф про сізіфа" Альбера Камю, "Процес" Франца Кафки, "Чекаючи на Годо" Семюеля Беккета. У візуальному мистецтві даний період відзначився творчістю Пабло Пікассо, Едварда Мунка, Анрі Маттіса, Казимира Малевича, Василя Кандинського, та Піта Мондріана.
Нон-конформізм
НОН-КОНФОРМІЗМ
Поведінка, що не відповідає прийнятим у суспільстві правилам та суперечить встановленим практикам. В культурі нон-конформізм виражається у відмові наслідувати канонам та відтворювати поведінкові моделі, схвалювані у суспільстві або нав'язувані владою. В 1950-1980 рр. в Радянському Союзі мистецтво яке не відповідало канонам соцреалізму позначалося як "неофіційне" або "підпільне". Через цензуру представники неофіційного мистецтва не мали можливості вільно виставляти свої твори і часто не визнавалися державою як митці.
Оп-арт
ОП-АРТ
Спираючись на психологію візуального сприйняття, оп-арт (скорочено від optical art) використовує прості геометричні форми та співвідношення кольорів для створення оптичних ілюзій. Як окремий мистецький напрям оп-арт почав розвиватися з другої половини 1950-х років — в період активної творчості Віктора Вазарелі, Бриджит Райлі, Хесуса-Рафаеля Сото.

Оптичні ілюзії, сконструйовані у творах оп-арту, дають глядачеві змогу усвідомити зір не як пасивне сприйняття реальних образів, а як активну його здатність. У "Жовтому маніфесті" 1955 року Віктор Вазарелі називає зір "єдиним творцем", оскільки ілюзія, як і будь-який візуальний образ, не існує у творі, а щоразу створюється глядачем у момент зорового контакту.
Всіх художників, які вже достатньо розбираються з мистецькою термінологією, ми закликаємо відправляти заявку на участь у Премії PinchukArtCentre.

Умови прості: тобі потрібно бути до 35 років і ти можеш працювати з будь-яким медіа - живописом, фотографією, графікою, інсталяцією, скульптурою, відео чи в змішаній техниці.

Встигни подати заявку до 24 липня і у тебе є шанс виграти головну премію у розмірі 250 000 гривень, або один зі спеціальних призів по 60 000 гривень кожен. Крім того, переможці зможуть пройти стажування в майстернях провідних художників світу.
Створено за підтримки